День Добровольця в Україні

14 березня в Україні відзначають День Добровольця.

В  травні 2014го, від “Українського дому” в центрі столиці, Добровольці вирушали на Схід, захищати нашу країну. Два автобуси свідомих людей: сотники Самооборони Майдану, активісти, волонтери, бізнесмени, лікарі, студенти і навіть школярі. Очевидці тих подій діляться власними спогадами.  

Український Дім, вул. Хрещатик 2

Загроза “русской весни” на інших територіях України, змушувала діяти без вагань. Люди самоорганізовувались та вирушали на  Донбас. Багато юнаків брехали батькам та командирам про свій вік, аби воювати проти ворога, пліч-о-пліч з іншими. Деякі навіть підробляли документи.

“ Мені довелося збрехати, що вже є 18, інакше б не взяли”, – пригадує доброволець Андрій.

Підготовка до відправки

“Інформаційна війна між Україною та Росією розпочалась ще на Майдані, а коли росіяни увірвалися до Криму – зупинити її вже було неможливо.  Російські пропагандисти не зупинялися ні перед чим, інформаційний простір заполонили фейкові новини. І все заради того, аби нас налякати і посіяти паніку. Але це навпаки мотивувало нас більше – захищати Україну. Тому, в свої 16,  я шукав шлях дати відсіч ворогу. Так і потрапив до Києва, а за декілька днів вже завантажував речі та волонтерку в автобуси батальйону “Айдар” біля “Українського Дому”.

Коли правда про вік хлопців розкривалася, багатьох відправляли додому. Але це не зупиняли стрімкого запалу молодого духу воювати за Україну.

Сотник Самооборони

“На Майдані нікого не цікавив мій вік. На війні інакше. Хотів потрапити до “Правого Сектору”, а згодом планував в “Айдар”. Я знав, що мене одразу відправлять до мами додому,бо неповнолітній. Тому я підробив елементарні документи,які засвідчували особу. З 17-ти річного Олега, я став 21-о річним Володимиром. Мене так всі називали і лише невеличка групка знайомих з Майдану знали правду. Батьки не знали нічого, вони були впевнені, що я влітку працюю в столиці, тому залишився в гуртожитку. Зрозумійте, мама взнала б – вбила раніше сепарського снайпера. Я її не виню, розумію, переживала сильно. В липні, під час виконання бойового завдання, я отримав поранення і потрапив у шпиталь, саме тоді всі дізналися правду і батьки, і командири. Через поранення повернувся в столицю і продовжив навчання”. – ділиться Доброволець-студент Олег.

  Російсько-українська  війна розділила життя багатьох сімей на  “До” та “Після”. Ворог порушив усі домовленості, меморандуми, обіцянки, захисту ніде було чекати.

Добровольці батальйону “Айдар”

“Мене на Майдані не було, навіть не планував їхати туди, не хотів  підтримувати жодну зі сторін. Але коли в нас ганебно забрали Крим і почали вести озброєну агресію в Луганській та Донецькій області, я кинувся захищати своє – Україну”, – ділиться доброволець “Айдару” Олексій.

В перші місяці війні, лише невелика кількість військових Збройних сил України, могла тримати оборону. Жахливий стан армії, після стількох років розкрадання,  залишив українців сам-на-сам із російською агресією. Тому за зброю взялися й ті, хто раніше жодного разу не тримав її в руках.

Доброволець “Правого Сектору”

“ Хіба я мав право так спокійно спостерігати за російським бтр, який в наглу роз’їжджав по Слов’янську? Ні! Зранку я вже був у військкоматі свого  міста. Коли вони мені сказали чекати 3 місяці, я вирушив у Добробат”, – розповідає Доброволець Григорій.

Вікторія “Дика” та Василь “Гуцул”

Воїни, тоді ще аматори, відправлялися на Схід щотижня з одного й того ж місця.  Від “Українського Дому” щораз більше людей вирушало на Схід. Хлопців та дівчат на фронт проводжали родичі, друзі і навіть чужі люди. Підтримували добрим словом, грішми та “гуманітаркою”. Волонтери записували кожного, хто їхав на війну: телефон, прізвище, ім’я та фіксували контактну особу, аби повідомити у випадку загибелі. Контактна особа мала бути обов’язково, бо всі розуміли, що війна без втрат неможлива. Але кожен воїн, глибоко в душі, сподівався, що його омине така доля. На жаль, 45% добровольців, зі списку, загинули протягом 2014-2015 року.

Чоловіки та жінки, які прямували  на Схід навесні 2014 року, проходили вишкіл безпосередньо на передовій. Лише загальна інформація: як поводитися зі зброєю, перша медична допомога та  робота в групі.

“Підготовка? Звісно в мене була підготовка до бойових завдань! Я прийшов під “Український Дім”, викурив цигарку, сів в автобус і наступного ранку вже був в місті “Щастя”. Ось вам і вся моя підготовка.”, – сміється Доброволець “Айдару” Володимир.  

“Добровольці – це самопожертва. Ніхто не думав, що він чогось не знаю і не зможе. Ми вчилися під часу бою. Воювали, як вміли. Але воювали.”.

Добровольці батальйону “Айдар”

“Добровольці – це найкрутіші та найбезбашеніші люди, яких я коли-небудь бачив. Пишаюсь тим,  що був серед справжніх, що воював поряд “, – розповідає Доброволець батальйону “Айдар” Орест. “Згадую один із діалогів: “ – Тобто погнали?! А де артпідготовка? – Чувак, охолонь! Ми самі собі  і арта, і подготовка. Лупи, а броня за нами. Воюєм дружно, “очкуем” теж разом! Все, мужики, по коням!” – сміється Орест.

Добровольці – свідомі, відважні люди. Хтось готувався до війни, дехто ніколи не думав про військову справу, але події в України об’єднали всіх заради однієї мети – захисту громадян та збереження соборності України.  

“Чорні Чоловічки”

“З однокласниками багато років займалися полюванням. Звісно ми з собою взяли рушниці, екіпіровку і поїхали на Майдан Незалежності, там збиралися групи, їхати  на Схід. За місяць-півтора мені зателефонував товариш і сказав, що ми тепер такий то бат, бо просто так людям не можна захищати Країну. Так я з “Чорних Чоловічків” став Воїном батальйону “Азов”, – розповідає Вадим.

Шануймо полеглих за Україну вільну. Шануймо Героїв.  З Днем Добровольця, брати і сестри! Це Ваш день, Ваша заслуга мирного неба!

“А потім вони назвуться “Айдар”


Джерело : ВО “VESTA”

4 thoughts on “День Добровольця в Україні

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *